смітити

сміти́ти

смічу, смітиш, недок.

1》 Розкидати або губити сміття; насмічувати.

2》 перен., розм. Бути нестриманим у словах, у вияві своїх почуттів тощо.

Значення в інших словниках

1. смітити — сміти́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. смітити — Насмічувати; (стало) засмічувати, л! ЗАБРУДНЮВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. смітити — [см'ітитие] см'ічу, см'ітиеш; нак. см'іти, см'іт'іт'  Орфоепічний словник української мови
4. смітити — СМІТИ́ТИ, смічу́, смі́тиш, недок. 1. Розкидати сміття; насмічувати. [Маруся (зупинилась проти Микити і з жартом говорить):] А ти, парубче, не сміти по хаті (М. Кропивницький). 2. перен., розм. Бути нестриманим у словах, у вияві своїх почуттів і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
5. смітити — СМІТИ́ТИ, смічу́, смі́тиш, недок. 1. Розкидати або губити сміття; насмічувати. [Маруся (зупинилась проти Микити і з жартом говорить):] А ти, парубче, не сміти по хаті (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
6. смітити — Сміти́ти, -чу́, -тиш гл. Сорить.  Словник української мови Грінченка