совітати —
СОВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. 1. кого і без прям. дод. Радити. Мене люде совітають піти до старшини та пожаліться (Сл. Б. Грінченка). 2. Радитися. – Я до тебе, Любочко, не любить прийшов; Я до тебе, Любочко, совітать прийшов (П. Чубинський).
Словник української мови у 20 томах
совітати —
СОВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. 1. перех. і неперех. Радити. Мене люде совітають піти до старшини та пожаліться (Сл. Гр.). 2. неперех. Радитися. — Я до тебе, Любочко, не любить прийшов; Я до тебе, Любочко, совітать прийшов (Чуб., V, 1874, 321).
Словник української мови в 11 томах
совітати —
Совіта́ти, -та́ю, -єш гл. — кого́. Совѣтывать кому. Мене люде совітають піти до старшини та пожаліться. Волч. у.
Словник української мови Грінченка