совітати
СОВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал.
1. перех. і неперех. Радити.
Мене люде совітають піти до старшини та пожаліться (Сл. Гр.).
2. неперех. Радитися.
— Я до тебе, Любочко, не любить прийшов; Я до тебе, Любочко, совітать прийшов (Чуб., V, 1874, 321).
Словник української мови (СУМ-11)