совітати
СОВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал.
1. кого і без прям. дод. Радити.
Мене люде совітають піти до старшини та пожаліться (Сл. Б. Грінченка).
2. Радитися.
– Я до тебе, Любочко, не любить прийшов; Я до тебе, Любочко, совітать прийшов (П. Чубинський).
Словник української мови (СУМ-20)