Орфографічний словник української мови

спустошливий

спусто́шливий

прикметник

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. спустошливий — (дія якого викликала велике винищення чогось) руйнівний, спустошувальний, винищувальний.  Словник синонімів Полюги
  2. спустошливий — Руйнівний, РУЇННИЙ, смертоносний, плюдрувальний, о. призначений спустошити, спустошливої дії; спустошувальний.  Словник синонімів Караванського
  3. спустошливий — -а, -е. Який спричиняє спустошення, призводить до нього; руйнівний. || Який свідчить про спустошення, є наслідком спустошення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спустошливий — СПУСТО́ШЛИВИЙ, а, е. Який спричиняє спустошення, призводить до нього; руйнівний. Відіграючи велику роль у міжнародному житті, давньоруська держава врятувала Західну Європу від спустошливої навали тюркських орд...  Словник української мови у 20 томах
  5. спустошливий — ВИНИ́ЩУВАЛЬНИЙ (про стихійні лиха, воєнні дії — який несе з собою винищення кого-, чого-небудь), СПУСТО́ШЛИВИЙ, СПУСТО́ШУВАЛЬНИЙ. Немає в людей зараз більшого прагнення, ніж відвернути від людства загрозу нової винищувальної війни (з газети)...  Словник синонімів української мови
  6. спустошливий — СПУСТО́ШЛИВИЙ, а, е. Який спричиняє спустошення, призводить до нього; руйнівний. Відіграючи велику роль у міжнародному житті, давньоруська держава врятувала Західну Європу від спустошливої навали тюркських орд...  Словник української мови в 11 томах