Значення в інших словниках
-
співзвучний —
-а, -е. 1》 муз. Який утворює співзвуччя. Співзвучні ноти. 2》 Який має схоже, подібне звучання; який має злагоджене, гармонійне звучання. Співзвучні слова. 3》 перен. Який відповідає чому-небудь, гармоніює з чимсь; внутрішньо схожий, подібний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
співзвучний —
СПІВЗВУ́ЧНИЙ, а, е. 1. муз. Який утворює співзвуччя. Співзвучні ноти. 2. Який має схоже, подібне звучання; який має злагоджене, гармонійне звучання. Співзвучні слова. 3. перен. Який відповідає чому-небудь, гармоніює з чимсь; внутрішньо схожий, подібний.
Словник української мови у 20 томах
-
співзвучний —
СХО́ЖИЙ (який має багато спільного з ким-, чим-небудь, майже такий, як інший), ПОДІ́БНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ розм., ПОХО́ЖИЙ розм., ДОСТЕМЕ́ННИЙ підсил. розм., ТОЧНІ́СІНЬКИЙ підсил. розм., ЗБІ́ЖНИЙ рідше; ВИ́ЛИТИЙ розм., ВИ́КАПАНИЙ розм. (перев.
Словник синонімів української мови
-
співзвучний —
СПІВЗВУ́ЧНИЙ, а, е. 1. муз. Який утворює співзвуччя. Співзвучні ноти. 2. Який має схоже, подібне звучання; який має злагоджене, гармонійне звучання. Співзвучні слова. 3. перен. Який відповідає чому-небудь, гармоніює з чимсь; внутрішньо схожий, подібний.
Словник української мови в 11 томах