співзвучний
СПІВЗВУ́ЧНИЙ, а, е.
1. муз. Який утворює співзвуччя.
Співзвучні ноти.
2. Який має схоже, подібне звучання; який має злагоджене, гармонійне звучання.
Співзвучні слова.
3. перен. Який відповідає чому-небудь, гармоніює з чимсь; внутрішньо схожий, подібний.
У цій суперечці, звичайно, було багато наївного, але було в ній і щось приємне, співзвучне її почуттям (Баш, Надія, 1960, 34);
Піддаючи різкій критиці естетику Лібельта, Шевченко висловлює свої погляди на мистецтво, співзвучні поглядам М. Чернишевського (Наука.., 3, 1961, 16).
Словник української мови (СУМ-11)