станичний — Орфографічний словник української мови

станичний — СТАНИ́ЧНИЙ, а, е. 1. іст. Стос. до станиці (див. стани́ця¹ 1), пов'язаний із службою в ній. Станична служба. 2. Прикм. до стани́ця¹ 2, 3. Станичні сади; Станична площа; // Пов'язаний з управлінням і самоврядуванням станиці. Станична рада. 3. у знач. ім. Словник української мови у 20 томах
станичний — -а, -е. 1》 іст. Стос. до станиці (див. станиця I 1)), пов'язаний зі службою в ній. Станична служба. 2》 Прикм. до станиця I 2), 3). || Пов'язаний з управлінням і самоврядуванням станиці. Станична рада. Станичний отаман іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
станичний — СТАНИ́ЧНИЙ, а, е. 1. іст. Стос. до станиці ( див. стани́ця¹ 1), пов’язаний із службою в ній. Станична служба. 2. Прикм. до стани́ця¹ 2, 3. Станичні сади; Станична площа; // Пов’язаний з управлінням і самоврядуванням станиці. Станична рада. Словник української мови в 11 томах