станичний

СТАНИ́ЧНИЙ, а, е.

1. іст. Стос. до станиці ( див. стани́ця¹ 1), пов’язаний із службою в ній.

Станична служба.

2. Прикм. до стани́ця¹ 2, 3.

Станичні сади; Станична площа;

// Пов’язаний з управлінням і самоврядуванням станиці.

Станична рада.

∆ Стани́чний ота́ман, іст. — у дореволюційній Росії — начальник козацьких військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції.

3. у знач. ім. стани́чний, ного, ч., іст. Те саме, що Стани́чний ота́ман.

Значення в інших словниках

1. станичний — стани́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. станичний — СТАНИ́ЧНИЙ, а, е. 1. іст. Стос. до станиці (див. стани́ця¹ 1), пов'язаний із службою в ній. Станична служба. 2. Прикм. до стани́ця¹ 2, 3. Станичні сади; Станична площа; // Пов'язаний з управлінням і самоврядуванням станиці. Станична рада. 3. у знач. ім.  Словник української мови у 20 томах
3. станичний — -а, -е. 1》 іст. Стос. до станиці (див. станиця I 1)), пов'язаний зі службою в ній. Станична служба. 2》 Прикм. до станиця I 2), 3). || Пов'язаний з управлінням і самоврядуванням станиці. Станична рада. Станичний отаман іст.  Великий тлумачний словник сучасної мови