станичний

стани́чний

-а, -е.

1》 іст. Стос. до станиці (див. станиця I 1)), пов'язаний зі службою в ній. Станична служба.

2》 Прикм. до станиця I 2), 3).

|| Пов'язаний з управлінням і самоврядуванням станиці. Станична рада.

Станичний отаман іст. — у дореволюційній Росії – начальник козацьких військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції.

3》 у знач. ім. станичний, -ного, ч., іст. Те саме, що станичний отаман.

Значення в інших словниках

1. станичний — стани́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. станичний — СТАНИ́ЧНИЙ, а, е. 1. іст. Стос. до станиці (див. стани́ця¹ 1), пов'язаний із службою в ній. Станична служба. 2. Прикм. до стани́ця¹ 2, 3. Станичні сади; Станична площа; // Пов'язаний з управлінням і самоврядуванням станиці. Станична рада. 3. у знач. ім.  Словник української мови у 20 томах
3. станичний — СТАНИ́ЧНИЙ, а, е. 1. іст. Стос. до станиці ( див. стани́ця¹ 1), пов’язаний із службою в ній. Станична служба. 2. Прикм. до стани́ця¹ 2, 3. Станичні сади; Станична площа; // Пов’язаний з управлінням і самоврядуванням станиці. Станична рада.  Словник української мови в 11 томах