Значення в інших словниках
-
старість —
[стар'іс'т'] -рос'т'і, ор. -р'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
-
старість —
СТА́РІСТЬ, рості, ж. 1. Період життя, що наступає після зрілості і характеризується поступовим послабленням діяльності організму; похилий вік кого-небудь; протилежне молодість. Старість іде і хвороби веде (прислів'я); Всього надбали.
Словник української мови у 20 томах
-
старість —
Болять на старість кости, за гріхи молодости. Хто ь молодости провадив гуляще життя, той хорує в стардіім віці. Хто зза молоду не шанував свого здоровля, той на старісті хворіє. Не дай, Боже, нікому дочекатися глибокої старости.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
старість —
-рості, ж. 1》 Період життя, що наступає після зрілості й характеризується поступовим послабленням діяльності організму; похилий вік кого-небудь; прот. молодість. Під старість — на схилі віку, досягши похилого віку. 2》 Довгочасне, тривале існування чого-небудь (про предмети).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
старість —
Ста́рість, -рости, -рості, -рістю. На ста́рості лі́тях
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
старість —
СТА́РІСТЬ, рості, ж. 1. Період життя, що наступає після зрілості і характеризується поступовим послабленням діяльності організму; похилий вік кого-небудь; протилежне молодість. Старість іде і хвороби веде (Укр.. присл.., 1955, 149); Всього надбали.
Словник української мови в 11 томах
-
старість —
Старість, -рости ж. Старость. Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. Старість не радість. Ном.
Словник української мови Грінченка