старість
Болять на старість кости, за гріхи молодости.
Хто ь молодости провадив гуляще життя, той хорує в стардіім віці. Хто зза молоду не шанував свого здоровля, той на старісті хворіє.
Не дай, Боже, нікому дочекатися глибокої старости.
Глибока старість робить життя болючим та нещасливим.
Старість не приходить з добром, як не з кашлем, то з горбом.
Старість приносить ріжш недомагання і робить себе прикрою.
Старість—не радість, а смерть—не весілля.
Старі люди стають песимістами, бо недомагання дошкулюють їм, а смерти ніхто нерад, бо це утрата одного життя. Песимірт — усе бачить з найгіршого боку.
Гірш всього при старості бідність.
Про те, як погано бути немічним і бідним на старість.
Старість іде і хвороби веде.
На старість люди починають багато хворіти.
Старість — не радість, а вмирать не хочеться.
Хоч як тяжко живеться на старість років, але помирати нікому не хочеться.
Старість — не радість, горб — не користь.
Так песимістично дивиться на життя старша згорблена людина.
Старість робить нас самолюбними: кожен пильнує, щоб від нього ніхто нічого не взяв.
Старість робить нас самолюбними, щоб нічого не втратити, що маємо.
На старість років люди стають скупими.
Приповідки або українсько-народня філософія