Значення в інших словниках
-
стидкий —
Непристойний, СОРОМІЦЬКИЙ, безсоромний; (хто) гидкий, потворний.
Словник синонімів Караванського
-
стидкий —
СТИДКИ́Й, а́, е́. 1. Який виходить за межі загальноприйнятих норм у чому-небудь; непристойний. [Принцеса:] Лицарю, я дякую тобі за стидкі речі, – тепер мені тебе не трудно кинуть (Леся Українка). 2. Який заслуговує осуду; який не має стида; безсоромний.
Словник української мови у 20 томах
-
стидкий —
-а, -е. 1》 Який виходить за межі загальноприйнятих норм у чому-небудь; непристойний. 2》 Який заслуговує на осуд; який не має стида; безсоромний. || у знач. ім. стидкий, -кого, ч.; стидка, -кої, ж. Безсоромна людина. || Який виражає чию-небудь безсоромність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
стидкий —
БЕЗСОРО́МНИЙ (який не почуває сорому, не соромиться за свої аморальні, непристойні вчинки), БЕЗСТИ́ДНИЙ заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; СОРОМІ́ТНИЙ, СТИДКИ́Й розм., СТРАМНИ́Й розм., СТРАМНЮ́ЧИЙ підсил. розм. (перев. у знач.
Словник синонімів української мови
-
стидкий —
Стидки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
стидкий —
СТИДКИ́Й, а́, е́. 1. Який виходить за межі загальноприйнятих норм у чому-небудь; непристойний. [Принцеса:] Лицарю, я дякую тобі за стидкі речі, — тепер мені тебе не трудно кинуть (Л. Укр., II, 1951, 219).
Словник української мови в 11 томах
-
стидкий —
Стидкий, -а, -е Заставляющій себя стыдиться, постыдный. Де ся взяв татарин, стидкий, бридкий, поганий. Макс. Сидить стидка з своім милим, да ще й обнялася. Чуб. V. 421.
Словник української мови Грінченка