стовбичити —
СТОВБИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Стояти, різко підноситися над навколишньою поверхнею (про високі тонкі предмети). Униз до моря збігали мандаринові, апельсинові, лимонні й маслинові гаї, стовбичили готичними вежами кипариси (М.
Словник української мови у 20 томах
стовбичити —
-чу, -чиш, недок. 1》 Стояти, різко підноситися над навколишньою поверхнею (про високі тонкі предмети). || Видаватися, виступати над поверхнею, вирізнятися серед навколишнього простору. 2》 розм. Стояти, бути на ногах. || Постійно перебувати де-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стовбичити —
СТОВБИ́ЧИТИ розм. (стояти, бути на ногах; бути присутнім, перебувати де-небудь — недоречно, небажано, без діла і т. ін.), СТИРЧА́ТИ розм., СТОВБЕНІ́ТИ розм., СТРИМІ́ТИ (СТРЕМІ́ТИ) розм., МАНЯЧИ́ТИ (МАНЯЧІ́ТИ) розм.; ТОПТА́ТИСЯ розм., ТОВКТИ́СЯ розм.
Словник синонімів української мови
стовбичити —
Стовби́чити, -би́чу, -би́чиш, -би́чать; не стовби́ч, -би́чте
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
стовбичити —
СТОВБИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Стояти, різко підноситися над навколишньою поверхнею (про високі тонкі предмети). Униз до моря збігали мандаринові, апельсинові, лимонні й маслинові гаї, стовбичили готичними вежами кипариси (Трубл.
Словник української мови в 11 томах
стовбичити —
Стовбичити, -чу, -чиш гл. Стоять какъ столбъ, торчать. Сядь та не стовбич.
Словник української мови Грінченка