стрибунчик стрибу́нчик іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
Значення в інших словниках стрибунчик — див. дитина Словник синонімів Вусика стрибунчик — СТРИБУ́НЧИК, а, ч. Пестл. до стрибу́н 1. [Пушинка (ще ніжніш):] Васюнчик, стрибунчик, цвіркунчик мій любий! Твоя Пушинка плакала. Промочила ніжки (І. Кочерга). Словник української мови у 20 томах стрибунчик — -а, ч. Пестл. до стрибун 1). Великий тлумачний словник сучасної мови стрибунчик — СТРИБУ́НЧИК, а, ч. Пестл. до стрибу́н 1. [Пушинка (ще ніжніш):] Васюнчик, стрибунчик, цвіркунчик мій любий! Твоя Пушинка плакала. Промочила ніжки (Коч., II, 1956, 49). Словник української мови в 11 томах