Значення в інших словниках
-
сусідчин —
СУСІ́ДЧИН, а, е. Прикм. до сусі́дка; належний сусідці. Прошу сусідчину дочку Марусю: – Піди, Марусю, піди, моя голубко, забери моє збіжжя (Панас Мирний); Однієї ночі не спиться матері. Чують – у сусідчиному садочку щось шепоче (Марко Вовчок).
Словник української мови у 20 томах
-
сусідчин —
-а, -е. Прикм. до сусідка. || Належний сусідці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сусідчин —
Сусі́дчин, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
сусідчин —
СУСІ́ДЧИН, а, е. Прикм. до сусі́дка; належний сусідці. Прошу сусідчину дочку Марусю: — Піди, Марусю, піди, моя голубко, забери моє збіжжя (Мирний, І, 1954, 93); Однієї ночі не спиться матері. Чують — у сусідчиному садочку щось шепоче (Вовчок, І, 1955, 82).
Словник української мови в 11 томах
-
сусідчин —
Сусідчин, -на, -не Сосѣдкинъ. У сусідчиному садочку щось шепоче. МВ. І. 124.
Словник української мови Грінченка