сусідчин
СУСІ́ДЧИН, а, е.
Прикм. до сусі́дка; належний сусідці.
Прошу сусідчину дочку Марусю: – Піди, Марусю, піди, моя голубко, забери моє збіжжя (Панас Мирний);
Однієї ночі не спиться матері. Чують – у сусідчиному садочку щось шепоче (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)