сусідчин
СУСІ́ДЧИН, а, е. Прикм. до сусі́дка; належний сусідці.
Прошу сусідчину дочку Марусю: — Піди, Марусю, піди, моя голубко, забери моє збіжжя (Мирний, І, 1954, 93);
Однієї ночі не спиться матері. Чують — у сусідчиному садочку щось шепоче (Вовчок, І, 1955, 82).
Словник української мови (СУМ-11)