сусідів
СУСІ́ДІВ, дова, дове. Прикм. до сусі́д; належний сусідові.
Перестала вона слухати сусідову мову і знов задивилася на шлях (Вовчок, І, 1955, 357);
Коли який-небудь найтихіший карапуз.. брався до сусідового чуба, вона тільки вичитувала винуватому (Вас., І, 1959, 118);
Сусідова хата горіла (Ю. Янов., II, 1958, 226).
Словник української мови (СУМ-11)