Великий тлумачний словник сучасної мови

сусідчин

сусі́дчин

-а, -е.

Прикм. до сусідка.

|| Належний сусідці.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. сусідчин — сусі́дчин прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. сусідчин — СУСІ́ДЧИН, а, е. Прикм. до сусі́дка; належний сусідці. Прошу сусідчину дочку Марусю: – Піди, Марусю, піди, моя голубко, забери моє збіжжя (Панас Мирний); Однієї ночі не спиться матері. Чують – у сусідчиному садочку щось шепоче (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
  3. сусідчин — Сусі́дчин, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. сусідчин — СУСІ́ДЧИН, а, е. Прикм. до сусі́дка; належний сусідці. Прошу сусідчину дочку Марусю: — Піди, Марусю, піди, моя голубко, забери моє збіжжя (Мирний, І, 1954, 93); Однієї ночі не спиться матері. Чують — у сусідчиному садочку щось шепоче (Вовчок, І, 1955, 82).  Словник української мови в 11 томах
  5. сусідчин — Сусідчин, -на, -не Сосѣдкинъ. У сусідчиному садочку щось шепоче. МВ. І. 124.  Словник української мови Грінченка