Орфографічний словник української мови

схотітися

схоті́тися

дієслово доконаного виду

безос.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. схотітися — СХОТІ́ТИСЯ, схо́четься, док., безос., з інфін., чого. Виникнути, з'явитися (про бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти чимсь і т. ін.); захотітися.  Словник української мови у 20 томах
  2. схотітися — схочеться, док., безос., з інфін., чого. Виникнути, з'явитися (про бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти чимсь і т. ін.); захотітися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. схотітися — ЗАХОТІ́ТИСЯ безос. (про виникнення бажання у кого-небудь), СХОТІ́ТИСЯ, ЗАБАЖА́ТИСЯ, ЗАБАГА́ТИСЯ, ЗАБАГНУ́ТИСЯ, ЗАБА́ГТИСЯ, ЗАМАНУ́ТИСЯ, ЗАХТІ́ТИСЯ рідше; ЗАЖАДА́ТИСЯ, ЗАКОРТІ́ТИ розм., СКОРТІ́ТИ розм., ПОКОРТІ́ТИ розм., ЗАБАНДЮ́РИТИСЯ фам.  Словник синонімів української мови
  4. схотітися — СХОТІ́ТИСЯ, схо́четься, док., безос., з інфін., чого. Виникнути, з’явитися (про бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти чимсь і т. ін.); захотітися. Кому нашої землі схочеться, той під нею скорчиться (Укр.. присл..  Словник української мови в 11 томах
  5. схотітися — Схотітися, -четься гл. безл. Захотѣться. Схотілось лиха. Ном. № 3846.  Словник української мови Грінченка