схотітися

СХОТІ́ТИСЯ, схо́четься, док., безос., з інфін., чого. Виникнути, з’явитися (про бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти чимсь і т. ін.); захотітися.

Кому нашої землі схочеться, той під нею скорчиться (Укр.. присл.., 1955, 408);

Схотілося йому понад Дніпром лукою пройтися (Вовчок, І, 1955, 319);

Олександра схаменулась і заходилась коло вареників: їй самій схотілось їсти після чарки (Коцюб., І, 1955, 65);

Іванька не міг нізащо йти без огірків: ..йому самому так захотілося солоних огірків, так схотілося! (Григ., Вибр., 1959, 36);

Мені так схотілося побачити Марійку саме сьогодні, що я не наважився повертатися одразу додому (Мур., Бук. повість, 1959, 18).

Значення в інших словниках

1. схотітися — схоті́тися дієслово доконаного виду безос.  Орфографічний словник української мови
2. схотітися — СХОТІ́ТИСЯ, схо́четься, док., безос., з інфін., чого. Виникнути, з'явитися (про бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти чимсь і т. ін.); захотітися.  Словник української мови у 20 томах
3. схотітися — схочеться, док., безос., з інфін., чого. Виникнути, з'явитися (про бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти чимсь і т. ін.); захотітися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. схотітися — ЗАХОТІ́ТИСЯ безос. (про виникнення бажання у кого-небудь), СХОТІ́ТИСЯ, ЗАБАЖА́ТИСЯ, ЗАБАГА́ТИСЯ, ЗАБАГНУ́ТИСЯ, ЗАБА́ГТИСЯ, ЗАМАНУ́ТИСЯ, ЗАХТІ́ТИСЯ рідше; ЗАЖАДА́ТИСЯ, ЗАКОРТІ́ТИ розм., СКОРТІ́ТИ розм., ПОКОРТІ́ТИ розм., ЗАБАНДЮ́РИТИСЯ фам.  Словник синонімів української мови
5. схотітися — Схотітися, -четься гл. безл. Захотѣться. Схотілось лиха. Ном. № 3846.  Словник української мови Грінченка