тик

тик 1

іменник чоловічого роду

хвороба; симптом цієї хвороби

тик 2

іменник чоловічого роду

тканина

тик 3

іменник чоловічого роду

одне дерево

тик 4

іменник чоловічого роду

деревина

тик 5

вигук

незмінювана словникова одиниця

Значення в інших словниках

1. тик — ТИК – ТІК Тик1, -у. Нервове захворювання. Обличчя у нього здригається нервовим тиком (З.Тулуб). Тик2, -у. Цупка бавовняна або льняна тканина. Тик3, -а. Дерево родини вербенових. Тік, току. Місце для молотьби, очищування й просушування зерна.  Літературне слововживання
2. тик — I (франц. tic) мимовільні одноманітні скорочення певних м’язів або груп м’язів (частіше обличчя). II (англ. teak, від португ. teca, з малайського tekka) рід багаторічних деревних рослин родини вербенових.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. тик — ТИК¹, у, ч. Нервове захворювання, що проявляється в мимовільних смиканнях м'язів обличчя, шиї, рук і т. ін. Тиком засмикалась щока у Щупака (А. Головко); Крулікевич замовк, але нервовий тик довго смикав його тонкі губи (З. Тулуб). ТИК², у...  Словник української мови у 20 томах
4. тик — А, ч. Палець. Тик свій забери від мене! Нема чого своїми корявками до мене лізти.  Словник сучасного українського сленгу
5. тик — I -у, ч. Нервове захворювання, що проявляється в мимовільних смиканнях м'язів обличчя, шиї, рук і т. ін. II -у, ч. Цупка бавовняна або льняна тканина (звичайно смугаста), що вживається для оббивання матраців, виготовлення чохлів і т. ін. III -а...  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тик — Вічнозелене дерево родини вербенових, вис. до 40 м; росте у тропічних лісах Малайського архіпелагу та Індії; важка коричнева деревина (тик) використовується у суднобудуванні та для виготовлення меблів.  Універсальний словник-енциклопедія
7. тик — СУДО́МА (мимовільне скорочення м'язів усього тіла чи його частин, обличчя від болю, холоду, при деяких захворюваннях і т. ін.), СУ́ДОРОГА (СУ́ДОРГА рідше), КОНВУ́ЛЬСІЯ, КО́РЧІ мн. (перев. усього тіла); ТИК, СІ́ПАВКА розм.  Словник синонімів української мови
8. тик — ТИК¹, у, ч. Нервове захворювання, що проявляється в мимовільних смиканнях м’язів обличчя, шиї, рук і т. ін. Тиком засмикалась щока у Щупака (Головко, II, 1957, 625); Крулікевич замовк, але нервовий тик довго смикав його тонкі губи (Тулуб, В степу..  Словник української мови в 11 томах
9. тик — Тик! меж. для выраженія одного тычка или момента тыканія. тик-мик, — не знає де дітись. И туда, и сюда бросится, — не знаетъ, куда дѣться.  Словник української мови Грінченка