толокувати

толокува́ти 1

дієслово недоконаного виду

про землю

толокува́ти 2

дієслово недоконаного виду

працювати толокою

рідко

Значення в інших словниках

1. толокувати — ТОЛОКУВА́ТИ¹, у́є, недок. Бути толокою, гуляти (про землю). Всі городи поорані, лиш мій толокує (з народної пісні); Вона заміряла з агрономом клин під ярові, сперечалася з дідом Кушкою, яке поле нехай толокує, а на якому посіяти люцерну (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
2. толокувати — I -ує, недок. Бути толокою, гуляти (про землю). II -ую, -уєш, недок., заст. Працювати толокою (див. толока II).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. толокувати — Толокува́ти, -ку́ю, -ку́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. толокувати — ТОЛОКУВА́ТИ¹, у́є, недок. Бути толокою, гуляти (про землю). Всі городи поорані, лиш мій толокує (Коломийки, 1969, 214); Вона заміряла з агрономом клин під ярові, сперечалася з дідом Кушкою, яке поле нехай толокує, а на якому посіяти люцерну (Мушк.  Словник української мови в 11 томах
5. толокувати — Толокува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) землѣ: быть подъ паромъ. Два рази ореться, а третій толокує. Лебед. у. 2) Работать толокою. Г. Барв. 146.  Словник української мови Грінченка