толокувати
ТОЛОКУВА́ТИ¹, у́є, недок.
Бути толокою, гуляти (про землю).
Всі городи поорані, лиш мій толокує (з народної пісні);
Вона заміряла з агрономом клин під ярові, сперечалася з дідом Кушкою, яке поле нехай толокує, а на якому посіяти люцерну (Ю. Мушкетик).
ТОЛОКУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., заст.
Працювати толокою (див. толо́ка́).
Як толокують, то гарно й убираються (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)