Значення в інших словниках
-
тріо —
Трійця, див. тріюмвірат
Словник чужослів Павло Штепа
-
тріо —
ТРІ́О, невідм., с. 1. Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного. Починається тріо: “Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче” (І. Нечуй-Левицький); Тріо для скрипки, віолончелі та контрабаса.
Словник української мови у 20 томах
-
тріо —
невідм., с. 1》 Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного. 2》 Ансамбль із трьох співаків або музикантів для виконання таких творів. || Три співаки або музиканти, які виконують взагалі музичний твір.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
тріо —
трі́о (італ. trio, від tre – три) 1. Ансамбль з трьох музикантів-виконавців. 2. Музичний твір для трьох голосів або інструментів. 3. Середня частина (розділ) деяких видів інструментальних п’єс, танців тощо, що відрізняється від крайніх частин за характером, часом і тональністю.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
тріо —
1. група з 3-х інструменталістів; 2. твір для такого ансамблю: 3. у формах із 3 частин, переважно танцювальних (менует, марш та скерцо) — середня частина, яка контрастує з крайніми.
Універсальний словник-енциклопедія
-
тріо —
ТРІ́О муз., ТЕРЦЕ́Т.
Словник синонімів української мови
-
тріо —
Трі́о, не відм. (н. р.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
тріо —
ТРІ́О, невідм., с. 1. Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного. Починається тріо: «Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче» (Н.-Лев., III, 1956, 306); Тріо для скрипки, віолончелі та контрабаса.
Словник української мови в 11 томах