Значення в інших словниках
-
тупотня —
Тупотнява, тупотнеча, сов. тупіт; п! ГУПОТІННЯ.
Словник синонімів Караванського
-
тупотня —
[тупот(')н’а] -поут(‘)н'і, ор. -потнейу
Орфоепічний словник української мови
-
тупотня —
ТУПОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний тупіт. Тут ржання кінське з тупотнею. Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (І. Котляревський); Його тираду перервала тупотня ніг у коридорі (П. Панч).
Словник української мови у 20 томах
-
тупотня —
-і, ж., розм. Сильний тупіт.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
тупотня —
ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д.
Словник синонімів української мови
-
тупотня —
ТУПОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний тупіт. Тут ржання кінське з тупотнею. Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (Котл., І, 1952, 233); Його тираду перервала тупотня ніг у коридорі (Панч, На калин. мості, 1965, 209).
Словник української мови в 11 томах
-
тупотня —
Тупотня, -ні ж. Топотъ ногами, ходьба. Тут ржання кінське з тупотнею. Котл. Ен. V. 63. Почули вони позад себе гомін і тупотню. Стор. МПр. 119.
Словник української мови Грінченка