Словник синонімів Караванського

тупотня

Тупотнява, тупотнеча, сов. тупіт; п! ГУПОТІННЯ.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. тупотня — тупотня́ іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. тупотня — [тупот(')н’а] -поут(‘)н'і, ор. -потнейу  Орфоепічний словник української мови
  3. тупотня — ТУПОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний тупіт. Тут ржання кінське з тупотнею. Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (І. Котляревський); Його тираду перервала тупотня ніг у коридорі (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
  4. тупотня — -і, ж., розм. Сильний тупіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тупотня — ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д.  Словник синонімів української мови
  6. тупотня — ТУПОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний тупіт. Тут ржання кінське з тупотнею. Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (Котл., І, 1952, 233); Його тираду перервала тупотня ніг у коридорі (Панч, На калин. мості, 1965, 209).  Словник української мови в 11 томах
  7. тупотня — Тупотня, -ні ж. Топотъ ногами, ходьба. Тут ржання кінське з тупотнею. Котл. Ен. V. 63. Почули вони позад себе гомін і тупотню. Стор. МПр. 119.  Словник української мови Грінченка