тупотня
ТУПОТНЯ́, і́, ж., розм.
Сильний тупіт.
Тут ржання кінське з тупотнею. Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (І. Котляревський);
Його тираду перервала тупотня ніг у коридорі (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)