тупотнява
ТУПО́ТНЯВА, и, ж., розм.
Сильний тупіт.
Ледве посідали за стіл, – почулася тупотнява в сінях і ввійшло ще троє товаришів (Б. Грінченко);
В парку знялась страшенна стрілянина, галас, тупотнява (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)