тупотнява

ТУПО́ТНЯВА, и, ж., розм. Сильний тупіт.

Ледве посідали за стіл, — почулася тупотнява в сінях і ввійшло ще троє товаришів (Гр., І, 1963, 496);

В парку знялась страшенна стрілянина, галас, тупотнява (Кол., На фронті.., 1959, 69).

Значення в інших словниках

1. тупотнява — тупо́тнява іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. тупотнява — ТУПО́ТНЯВА, и, ж., розм. Сильний тупіт. Ледве посідали за стіл, – почулася тупотнява в сінях і ввійшло ще троє товаришів (Б. Грінченко); В парку знялась страшенна стрілянина, галас, тупотнява (П. Колесник).  Словник української мови у 20 томах
3. тупотнява — -и, ж., розм. Сильний тупіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тупотнява — ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д.  Словник синонімів української мови
5. тупотнява — Тупо́тнява, -ви ж. Топотъ. Як турнуть коні, то така тупотнява, що аж земля стугонить. Лебед. у.  Словник української мови Грінченка