тупотня
ТУПОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний тупіт.
Тут ржання кінське з тупотнею. Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (Котл., І, 1952, 233);
Його тираду перервала тупотня ніг у коридорі (Панч, На калин. мості, 1965, 209).
Словник української мови (СУМ-11)