тупотнява

ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д. Бедзик); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко і виразно (Григорій Тютюнник); Розлога долина.. від тупу численного люду Тяжко дуднить (М. Зеров); Чулося одне глухе тупотання нестямної біганини серед широкого майдану (Панас Мирний); Галас і тупотіння підходили все ближче (П. Куліш); Біля надвірного входу почулася тупотнява, гомін (А. Хорунжий); Через який час до Василя виразно донісся крик паничів, тупанина ногами (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. тупотнява — тупо́тнява іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. тупотнява — ТУПО́ТНЯВА, и, ж., розм. Сильний тупіт. Ледве посідали за стіл, – почулася тупотнява в сінях і ввійшло ще троє товаришів (Б. Грінченко); В парку знялась страшенна стрілянина, галас, тупотнява (П. Колесник).  Словник української мови у 20 томах
3. тупотнява — -и, ж., розм. Сильний тупіт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тупотнява — ТУПО́ТНЯВА, и, ж., розм. Сильний тупіт. Ледве посідали за стіл, — почулася тупотнява в сінях і ввійшло ще троє товаришів (Гр., І, 1963, 496); В парку знялась страшенна стрілянина, галас, тупотнява (Кол., На фронті.., 1959, 69).  Словник української мови в 11 томах
5. тупотнява — Тупо́тнява, -ви ж. Топотъ. Як турнуть коні, то така тупотнява, що аж земля стугонить. Лебед. у.  Словник української мови Грінченка