тюжити —
ТЮ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. кого. Лаяти, бити, шмагати. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити. Тюжив, тюжив – поки аж проситись почав (Сл. Б. Грінченка). 2. Литися з силою, шумом (перев. про великий дощ). Надворі тюжить дощ (С.
Словник української мови у 20 томах
тюжити —
-жу, -жиш, недок., розм. 1》 перех. Лаяти, бити, шмагати. 2》 Литися з силою, шумом (перев. про великий дощ).
Великий тлумачний словник сучасної мови
тюжити —
ТЮ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. перех. Лаяти, бити, шмагати. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити. Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав (Сл. Гр.). 2. Литися з силою, шумом (перев. про великий дощ). Надворі тюжить дощ (Вас.
Словник української мови в 11 томах
тюжити —
Тюжити, -жу, -жиш гл. 1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. О. 1862. VI. 29. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав. Новомоск. у. 2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій!...
Словник української мови Грінченка