Значення в інших словниках
-
фланкуючий —
ФЛАНКУ́ЮЧИЙ, а, е: △ Фланку́ючий вого́нь див. вого́нь.
Словник української мови у 20 томах
-
фланкуючий —
-а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до фланкувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
фланкуючий —
ФЛАНКУ́ЮЧИЙ: ▲ Фланку́ючий вого́нь — вогонь, який ведуть збоку, з флангу. Міномети, «катюші» і кулемети, що били десь фланкуючим вогнем, змели піхотний десант з танків і придавили його до землі (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 384).
Словник української мови в 11 томах