фланкуючий

ФЛАНКУ́ЮЧИЙ:

▲ Фланку́ючий вого́нь — вогонь, який ведуть збоку, з флангу.

Міномети, «катюші» і кулемети, що били десь фланкуючим вогнем, змели піхотний десант з танків і придавили його до землі (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 384).

Значення в інших словниках

1. фланкуючий — фланку́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. фланкуючий — ФЛАНКУ́ЮЧИЙ, а, е: △ Фланку́ючий вого́нь див. вого́нь.  Словник української мови у 20 томах
3. фланкуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до фланкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови