фланкуючий

фланку́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до фланкувати.

Значення в інших словниках

1. фланкуючий — фланку́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. фланкуючий — ФЛАНКУ́ЮЧИЙ, а, е: △ Фланку́ючий вого́нь див. вого́нь.  Словник української мови у 20 томах
3. фланкуючий — ФЛАНКУ́ЮЧИЙ: ▲ Фланку́ючий вого́нь — вогонь, який ведуть збоку, з флангу. Міномети, «катюші» і кулемети, що били десь фланкуючим вогнем, змели піхотний десант з танків і придавили його до землі (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 384).  Словник української мови в 11 томах