фланкувати

ФЛАНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. і неперех.

1. військ. Вести вогонь уздовж лінії фронту, у фланг противникові, який наступає або обороняється;

// Прикривати, підтримувати з флангу.

Міцні масивні квадратні бастіони [Ужгородського замку] трохи виступають уперед і фланкують рів вздовж кріпосної стіни (Знання.., 5, 1966, 26);

Фланкувати берег.

2. Бути, перебувати, розташовуватися з боків чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. фланкувати — фланкува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. фланкувати — ФЛАНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що і без прям. дод. 1. військ. Вести вогонь уздовж лінії фронту, у фланг противникові, який наступає або обороняється. 2. Прикривати, підтримувати з флангу.  Словник української мови у 20 томах
3. фланкувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. і неперех. 1》 військ. Вести вогонь уздовж лінії фронту, у фланг противникові, який наступає або обороняється. || Прикривати, підтримувати з флангу. Фланкувати берег. 2》 Бути, перебувати, розташовуватися з боків чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови