Орфографічний словник української мови

халупка

халу́пка

іменник жіночого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. халупка — див. дім; прибудова; халабуда  Словник синонімів Вусика
  2. халупка — [халупка] -пкие, д. і м. -пц'і, мн. -пок  Орфоепічний словник української мови
  3. халупка — ХАЛУ́ПКА, и, ж. Зменш.-пестл. до халу́па. Крива, похилена халупка, з чорною стріхою і білими стінами, стояла поміж закинутих .. осель (М. Коцюбинський); В невеличкій халупці при стайнях містився центр охорони – щось на манер караульного приміщення (Л.  Словник української мови у 20 томах
  4. халупка — -и, ж. Зменш.-пестл. до халупа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. халупка — ХАЛУ́ПКА, и, ж. Зменш.-пестл. до халу́па. Крива, похилена халупка, з чорною стріхою і білими стінами, стояла поміж закинутих.. осель (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
  6. халупка — Халупа, -пи ж. Лачуга, избенка. Ном. № 12703. Чуб. II. 196. ум. халупка. Вільно губці в своій халупці. Ном. № 6812.  Словник української мови Грінченка