халупка
ХАЛУ́ПКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до халу́па.
Крива, похилена халупка, з чорною стріхою і білими стінами, стояла поміж закинутих .. осель (М. Коцюбинський);
В невеличкій халупці при стайнях містився центр охорони – щось на манер караульного приміщення (Л. Смілянський);
У нього лежать сотні тюбиків фарб. Свій заробіток він залишає в магазині, вишукуючи нових кольорів, і в низькій халупці теслі, що робить йому рами до полотен (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)