хистко —
ХИ́СТКО. Присл. до хистки́й¹. Світло хистко позначало тіні на округлій лисині, на лобатому лиці, блискучому від поту (О. Ільченко); // у знач. присудк. сл.
Словник української мови у 20 томах
хистко —
Присл. до хисткий I. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хистко —
ХИ́СТКО. Присл. до хистки́й¹. Світло хистко позначало тіні на округлій лисині, на лобатому лиці, блискучому від поту (Ільч., Серце жде, 1939, 5); // у знач. присудк. сл.
Словник української мови в 11 томах
хистко —
Хистко нар. Шатко. От же й тепер він, бачця, той же, да ні: усе в його стало якось хистко. К. ЧР. 318.
Словник української мови Грінченка