цвіркун —
[цв'іркун] -уна, м. (на) -ун'і/-унов'і, мн. -уни, -ун'іў
Орфоепічний словник української мови
цвіркун —
ЦВІРКУ́Н, а́, ч. Комаха підряду прямокрилих, яка тертям крил створює тріскучі звуки; свіргун. Благаю бога, щоб світало, Мов волі, світу сонця жду. Цвіркун замовкне; зорю б'ють (Т. Шевченко); Тихо-тихо в хаті. Чути лише цвіркуна за комином (Д.
Словник української мови у 20 томах
цвіркун —
(-а) ч.; мол. Людина, яка говорить дурниці. ПСУМС, 76.
Словник жарґонної лексики української мови
цвіркун —
-а, ч. Комаха підряду прямокрилих, яка тертям крил створює тріскучі звуки. || Польова комаха цієї родини; коник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цвіркун —
цвіркуни́ тріща́ть у голові́ у кого, кому. Хто-небудь легковажно себе поводить. Забалакається (Хівря) з парубком — забудеться за діло.. Тож якраз був час, коли почали Хіврі в голові цвіркуни тріщати, а на думці: пісні, поцілунки, квіти, зорі (Грицько Григоренко).
Фразеологічний словник української мови
цвіркун —
КО́НИК (комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркітливі звуки), КОБИ́ЛКА, ЦВІРКУ́Н, СКАКУ́Н діал. Коники зелені скачуть у траві (В.
Словник синонімів української мови
цвіркун —
ЦВІРКУ́Н, а́, ч. Комаха підряду прямокрилих, яка тертям крил створює тріскучі звуки. Благаю бога, щоб світало, Мов волі, світу сонця жду. Цвіркун замовкне; зорю б’ють (Шевч., II, 1963, 66); Тихо-тихо в хаті. Чути лише цвіркуна за комином (Морд.
Словник української мови в 11 томах
цвіркун —
Цвіркун, -на м. Сверчокъ, gryllus. Вх. Пч. І. 6. І цвіркун на видноці не цвірчить. Ном. № 1381. см. цвірчок.
Словник української мови Грінченка