цвіркун
КО́НИК (комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркітливі звуки), КОБИ́ЛКА, ЦВІРКУ́Н, СКАКУ́Н діал. Коники зелені скачуть у траві (В. Сосюра); В коробці торохтіла крильцями і лапками світло-жовтувата із загорілою спинкою і блідим пузцем мароккська кобилка (Л. Первомайський); Шелестіло колосся, й стомлено співали цвіркуни (О. Донченко).
ЦВІРКУ́Н (комаха ряду прямокрилих, яка живе у приміщенні), СВІРГУ́Н діал., СВІ́РКА діал. З куточка десь давно цвіркун цвірчить (Б. Грінченко).
Словник синонімів української мови