черготіти —
ЧЕРГОТІ́ТИ, ти́ть, недок., розм. Утворювати різкі, пронизливі звуки (перев. при терті металевих предметів об щось); скрипіти. Чув, як він підпилює дуба в лісі, бо пилка черготіла дуже (Сл. Б. Грінченка); // Про спів деяких птахів.
Словник української мови у 20 томах
черготіти —
-тить, недок., розм. Утворювати різкі, пронизливі звуки (перев. при терті металевих предметів об щось); скрипіти. || Про спів деяких птахів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
черготіти —
СКРИПІ́ТИ (про металеві, дерев'яні та ін. предмети — утворювати різкі, високі звуки), РИПІ́ТИ, СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) підсил., СКРИ́ГАТИ рідше; ЧЕРГОТІ́ТИ розм.; ПОСКРИ́ПУВАТИ, ПОРИ́ПУВАТИ, СКРИ́ПАТИ розм., СКРИПОТІ́ТИ підсил. розм. (час від часу).
Словник синонімів української мови
черготіти —
ЧЕРГОТІ́ТИ, ти́ть, недок., розм. Утворювати різкі, пронизливі звуки (перен. при терті металевих предметів об щось); скрипіти. Чув, як він підпилює дуба в лісі, бо пилка черготіла дуже (Св. Гр.); // Про спів деяких птахів.
Словник української мови в 11 томах
черготіти —
Черготіти, -гочу, -тиш гл. = чергинькати. Чув, як він підпилює дуба в лісі, бо пилка черготіла дуже. Лохв. у. У млині камінь часто черготить. Лохв. у.
Словник української мови Грінченка