черготіти
ЧЕРГОТІ́ТИ, ти́ть, недок., розм.
Утворювати різкі, пронизливі звуки (перев. при терті металевих предметів об щось); скрипіти.
Чув, як він підпилює дуба в лісі, бо пилка черготіла дуже (Сл. Б. Грінченка);
// Про спів деяких птахів.
Тільки шумлять листя, щебечуть й черготять пташки та шурхають ящурки в траві (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)