черготіти

черготі́ти

-тить, недок., розм.

Утворювати різкі, пронизливі звуки (перев. при терті металевих предметів об щось); скрипіти.

|| Про спів деяких птахів.

Значення в інших словниках

1. черготіти — ЧЕРГОТІ́ТИ, ти́ть, недок., розм. Утворювати різкі, пронизливі звуки (перев. при терті металевих предметів об щось); скрипіти. Чув, як він підпилює дуба в лісі, бо пилка черготіла дуже (Сл. Б. Грінченка); // Про спів деяких птахів.  Словник української мови у 20 томах
2. черготіти — черготі́ти дієслово недоконаного виду скрипіти розм.  Орфографічний словник української мови
3. черготіти — СКРИПІ́ТИ (про металеві, дерев'яні та ін. предмети — утворювати різкі, високі звуки), РИПІ́ТИ, СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) підсил., СКРИ́ГАТИ рідше; ЧЕРГОТІ́ТИ розм.; ПОСКРИ́ПУВАТИ, ПОРИ́ПУВАТИ, СКРИ́ПАТИ розм., СКРИПОТІ́ТИ підсил. розм. (час від часу).  Словник синонімів української мови
4. черготіти — ЧЕРГОТІ́ТИ, ти́ть, недок., розм. Утворювати різкі, пронизливі звуки (перен. при терті металевих предметів об щось); скрипіти. Чув, як він підпилює дуба в лісі, бо пилка черготіла дуже (Св. Гр.); // Про спів деяких птахів.  Словник української мови в 11 томах
5. черготіти — Черготіти, -гочу, -тиш гл. = чергинькати. Чув, як він підпилює дуба в лісі, бо пилка черготіла дуже. Лохв. у. У млині камінь часто черготить. Лохв. у.  Словник української мови Грінченка