черготіти
ЧЕРГОТІ́ТИ, ти́ть, недок., розм. Утворювати різкі, пронизливі звуки (перен. при терті металевих предметів об щось); скрипіти.
Чув, як він підпилює дуба в лісі, бо пилка черготіла дуже (Св. Гр.);
// Про спів деяких птахів.
Тільки шумлять листя, щебечуть й черготять пташки та шурхають ящурки в траві (Вовчок, Вибр., 1946, 93).
Словник української мови (СУМ-11)