швендяти —
див. іти; тинятися; ходити
Словник синонімів Вусика
швендяти —
[швен'д'атие] -д'айу, -д'айеиш
Орфоепічний словник української мови
швендяти —
ШВЕ́НДЯТИ, яю, яєш, недок., розм. Ходити туди-сюди (перев. без певної мети, без потреби); тинятися. [Кобзар:] Тепер народ той швендяє і сюди і туди, як бджоли, що згубили матку.
Словник української мови у 20 томах
швендяти —
-яю, -яєш, недок., розм. Ходити туди-сюди (перев. без певної мети, без потреби); тинятися. || Бродити, блукати де-небудь. || Бувати де-небудь з певною метою. || Повільно рухатися; іти, ходити, не поспішаючи. || до кого. Приходити до кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
швендяти —
БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИ розм., КОЧУВА́ТИ розм., МОТА́ТИСЯ розм., ВЕ́ШТАТИСЯ розм., ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм.
Словник синонімів української мови
швендяти —
Шве́дати, -даю, -даєш і шве́ндяти, -дяю, -дяєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
швендяти —
ШВЕ́НДЯТИ, яю, яєш, недок., розм. Ходити туди-сюди (перев. без певної мети, без потреби); тинятися. [Кобзар:] Тепер народ той швендяє і сюди і туди, як бджоли, що згубили матку.
Словник української мови в 11 томах
швендяти —
Швендати, -даю, -єш, швендяти, -дяю, -єш гл. Шляться, слоняться, бродить. Ном. № 4625. З чистилища швендають собі у пекло люльки палить. Стор. МПр. 43. Кобзарі швендяють поміж людьми. К. ЧР. 259. --------------- Швендяти см. швендати.
Словник української мови Грінченка