шумливо —
ШУМЛИ́ВО. Присл. до шумли́вий¹. Від брязку заліза шумливо Знялося з ялин гайвороння (М. Старицький); Вітер попутний повіяв шумливо, і легко побігли Рибним шляхом кораблі (Борис Тен, пер. з тв.
Словник української мови у 20 томах
шумливо —
Присл. до шумливий I. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шумливо —
ШУМЛИ́ВО. Присл. до шумли́вий¹ Від брязку заліза шумливо Знялося з ялин гайвороння (Стар., Вибр., 1959, 60); Вітер попутний повіяв шумливо, і легко побігли Рибним шляхом кораблі (Гомер, Одіссея, перекл.
Словник української мови в 11 томах