Великий тлумачний словник сучасної мови

шумливо

шумли́во

Присл. до шумливий I.

|| у знач. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. шумливо — ШУМЛИ́ВО. Присл. до шумли́вий¹. Від брязку заліза шумливо Знялося з ялин гайвороння (М. Старицький); Вітер попутний повіяв шумливо, і легко побігли Рибним шляхом кораблі (Борис Тен, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
  2. шумливо — шумли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  3. шумливо — ШУМЛИ́ВО. Присл. до шумли́вий¹ Від брязку заліза шумливо Знялося з ялин гайвороння (Стар., Вибр., 1959, 60); Вітер попутний повіяв шумливо, і легко побігли Рибним шляхом кораблі (Гомер, Одіссея, перекл.  Словник української мови в 11 томах